Зарубіжна література 8 клас

Домашнє завдання на період карантину 06.04-10.04

06.04.20 8-Г клас
10.04.20 8-Д клас
1. Повторити характерні ознаки бароко і класицизму як художніх напрямів 
(с. 230-244; терміни знати напам'ять).

2 . Прочитати оповідання І.О.Буніна "Красуня".

Увага! 8-Г клас 09.04.20
            8-Д клас 10.04.20  
Контрольна робота. На подвійних листках виконайте завдання(с.257-258, 1-4 рівні).Вкажіть прізвище, ім'я, клас, тему "Бароко. Класицизм".

Зроблену контрольну роботу відправляти мені у вайбер (8-Г клас до кінця четверга; 8-Д клас до кінця п'ятниці).

                                                      
Пригадаймо!

Бароко:

1. культура XVII ст. - від італ. дивний, химерний.

2. Одним із панівних принципів естетики бароко стала ілюзорність. Митець своїми творами повинен був створювати ілюзію, читача треба буквально приголомшити, змусити його дивуватися за допомогою введення до твору дивних картин, незвичних сцен, нагромадження образів, красномовства героїв.

3. Важливий художній засіб у літературі бароко — це метафора, яка є основою для вираження всіх явищ світу і сприяє його пізнанню. 

4. Найвизначніший поет європейського бароко —англійський поет Д. Донн.

5. Утворює власний жанр священних сонетів, або релігійних роздумів (медитацій), в яких оспівує любов до Бога, розмірковує про значення божественного в людському житті.
6. У поезії «Щоб мучить мене…» зображено душевний конфлікт ліричного героя. Це передано за допомогою антитези та оксюморону: він називає себе «клубком протиріч», бо в душі вирують непоєднувані поняття.

Класицизм:

1. Класицизм (від лат. Classicus — "взірцевий", "довершений") — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції.

2. У літературі простежувався чіткий розподіл за певними жанрами:

високі (ода, епопея, трагедія, героїчна поема);середні (наукові твори, елегії, сатири);

низькі (комедія, пісні, листи у прозі, епіграми).

3. Драматичні твори (трагедія, комедія) підпорядковувалися правилу трьох єдностей— часу, місця і дії. П'єса відтворювала події, які відбувалися протягом одного дня і в одному місці. 

Візьміть на замітку!

В оповіданні описується історія життя доброго хлопчаки семи років, якого сильно ненавиділа мачуха. Вона була дуже красивою жінкою, але при цьому підступною і злою. Від нещадної ненависті дитина ховається і таїться в своєму рідному домі. Він став наче невидимим для всіх, намагається не потрапляти на очі «красуні».

Герої твору:

Друга дружина чиновника - молода владна жінка з пильним поглядом. Вона невелика на зріст, відмінно складена, завжди добре одягнена.

Батько хлопчика худорлявий, високий, говорить завжди тихо.

Головний герой - пасинок красуні - від природи був живим, ласкавим. Однак у присутності мачухи боявся і слова сказати. Він немов затаївся, став неіснуючим в будинку.

Отже:

У своєму творі Бунін розповідає про безкарність злих вчинків. Письменник показав читачеві, що людина, яка красива зовні, не завжди красива душею і своїми вчинками.

Головний художній засіб, який використовує автор – іронія (виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення).

30.03 - 03.04

1. Прочитайте комедію "Міщанин-шляхтич".
2. Підготуйте характеристику головних образів комедії (пана Журдена, пані Журден, графа Доранта, графині Дорімени, Клеонта).Заповніть таблицю.
3. Повторіть характерні ознаки бароко та класицизму як художніх напрямів.
4. Повторіть засоби комічного(гумор, сатира, іронія, сарказм)
Виконане домашнє завдання скидайте мені у вайбер до кінця п'ятниці. 

                                                               Пригадаймо !

Проблематика твору!

Експрес-опитування

1.  Друга пана Журдена було звати… (Дорант)

2. В який сан було посвячено пана Журдена? (мамамуші).

3. Хто вирішив перевдягнутися в турецього вельможу? (Клеонт)

4. Хто подобається панові Журдену? (маркіза Дорімена)

5. Як звати служницю в домі Журдена? (Ніколь)

6. Назва частини дії (ява).

Візьміть на замітку!

Історія створення

Комедiя-балет «Мiщанин у дворянствi» була написана Мольером за замовленням
Людовика XIV. Передiсторiя ïï створення така. Коли в 1699 роцi
в Париж прибуло турецьке посольство, король прийняв його з казковою
розкiшшю. Однак турки, з ïхньою мусульманською стриманiстю, не
виразили нiякого замилування iз приводу побаченого ними | пишноти.
Бiльше того, турецький посол заявив, що на конi його пана дорогоцiнних
каменiв бiльше, нiж на королi Францiï
Скривджений король захотiв побачити на театральних пiдмостках
видовище, у якому б висмiювалися турецькi церемонiï. Такий був
зовнiшнiй точок до створення п'єси. Спочатку Мольер придумав
схвалену королем сцену присвяти в сан мамамуші, з якоï виросла
надалi вся фабула комедiï. Однак згодом, талановитий драматург
змiнив первiсний задум i комедiя, переставши бути сатирою на турецькi
звичаï, стала сатирою на сучаснi вдачi дворянства й неуцтво дрiбних
буржуа.

У центрi комедiï — обмежений i марнолюбний мiщанин
Журден, будь-що-будь бажав стати дворянином. Вiн намагається засвоïти дворянськi манери, мову й вдачi, наблизитися до тих, вiд кого його вiдокремлювало дворянське походження.

Дворянство
Дворяни залишалися господарями становища в державi, не маючи на те нi
морального права, нi матерiальних можливостей. Вони могли хвастатися
своïми славними предками, свiтськими манерами, наближенiстю до
царюючоï особи, але не бiльше того.

У комедiï дворянство представлене двома персонажами: граф Дорант
i маркiза Доримена. Граф Дорант має шляхетне походження, вишуканi
манери, що пiдкуповує зовнiшнiсть. Але при цьому вiн злиденний
авантюрист, шахрай, заради грошей готовий на будь-яку пiдлiсть. Пана Журдена вiн називає люб'язним другом. Вiн готовий хвалити його манери, зовнiшнiй вигляд. Дорант зiзнається , що вiн мав
надзвичайно сильне бажання побачитися з Журденом, бiльше того, замовив про нього слiвце в королiвськiй опочивальнi. Потiм, пiдкупивши грубими
лестощами, граф люб'язно довiдується про величину свого боргу, а
потiм безсовiсно просить ще в борг. Дiючи як тонкий психолог, Дорант
говорить, що велика кiлькiсть людей з радiстю дали б йому в борг, але ви мiй кращий друг, — говорить вiн Журдену, — i я боявся, що скривджу вас, якщо попрошу в кого-небудь ще.

Наодинцi з Журденом Дорант повiдомляє, що маркiза поставилася до його
подарунка прихильно й отут з'ясовується, що Журден не тiльки
манерами й обходженням прагне бути схожим на дворянина, вдобавок до
всього вiн ще палає пристрастю до маркiзи й намагався залучити ïï увагу
подарунками. Однак граф сам закоханий у Доримену, тому використає засоби й можливостi Журдена, а також його дурiсть i довiрливiсть тiльки з однiєю метою — самому домогтися прихильностi маркiзи.

Дружина Журдена. Це розсудлива, практична жiнка з почуттям власного достоïнства. Вона всiма силами намагається протистояти манiï свого чоловiка. Всi зусилля панi Журден спрямованi на те, щоб очистити будинок вiд непрошених гостей, що живуть за рахунок ïï чоловiка й користуються його довiрливiстю. Панi Журден, не схильна пiддаватися привабливим лестощам.

В образi Клеонта втiлився iдеал класицизму: iстинно шляхетною людиною
мiг бути тiльки той, хто у своєму поводженнi керувався вимогами
розуму, виходив з того, що прийнято було вважати добром. Те, що у фiналi
комедiï Журден попався на виверт розумного Клеонта i його спритного
слуги Ковьеля, повинне було свiдчити про перевагу розуму: Журден
погодився на шлюб дочки. 

Засоби комічного у творі

Приклади застосування Мольєром різних видів комічного для втілення авторського задуму:

а) гумор -Журден позичає гроші Доранту (висміюється довірливість Журдена та шахрайство Доранта);

б) іронія - пані Журден іронізує над довірливістю свого чоловіка (висміюється плазування Журдена перед аристократією);

в) сатира - Ков’‎єль дає негативну характеристику Журдену: «От йолоп, так йолоп!.. » (втілена народна оцінка таких «шляхтичів», засудження буржуазії в її намаганні здобути аристократичні титули та звання);

г) сарказм - пані Журден з неприхованим гнівом викриває Доранта і Дорімену, виганяючи їх зі свого дому (втілено засудження лицемірного життя аристократії);

д) буфонада (італ. bufonada - блазенство, комедійна гра акторів, в якій використовуються засоби гіперболізованого комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання) - окарикатурення Журдена: як він одягається, вимовляє звуки під час уроку, кланяється тощо (викриття ганебного плазування перед аристократією, яка того не варта);

е) фарс (вид народного театру та літератури західноєвропейських країн, передусім Франції. Відрізнявся комічною, нерідко сатиричною спрямованістю, реалістичною конкретністю, вільнодумством. Герої фарсу - міщани. Образи-маски фарсу позбавлені індивідуальності, вони були першою спробою створення соціальних типів) - переодягання Клеонта і Ков’‎єля, підглядання Ніколь, побиття Журдена палицями під час посвяти у «мамамуші» та ін. (фарсові елементи надають п’‎єсі особливої жвавості, ефекту комічного; це також засіб викриття і висміювання дурості Журдена).

Саме тому світогляд, поведінка та мораль Журдена викликають сміх та осуд.